Боротьба двох нанайців (Газета "День")

09 жовтня 2021
Боротьба двох нанайців (Газета "День")

Стаття Віктора Лосєва про дивацтва антиолігархічної боротьби


Нанайці — це маленький народ, що живе у важких природних умовах. Є у них національний одяг, що зветься «кухлянкою» — щось на кшталт шуби, але набагато тепліше і зручніше. І є у них атракціон, який вони називають «боротьбою двох нанайців». Це коли двоє в кухлянках б’ють один одного, перекидають на землю, застосовують борцівські прийоми, а потім кухлянки скидають, і виявляється, що жорстоко боровся один чоловік — сам з собою. Ось це згадується, коли чуєш розповіді «зеленої» влади в Україні про їхні безкомпромісній війні проти олігархів, коли аналізуєш так званий антиолігархічний закон. Одна нардепка від опозиції правильно визначила, що це боротьба за активи олігархів, за їхнє привласнення і перерозподіл, а не за позбавлення олігархів політичної та економічної влади над країною. Якщо це такий страшний для олігархів закон, то чому за нього з ентузіазмом проголосували у Верховній Раді депутати пана Коломойського, депутати заможного бізнесмена Веревського?

Судячи з усього, багатьох олігархів цей закон абсолютно не лякає. Знаємо ж, як вони вміють боротися, коли їм щось реально загрожує. Мабуть, багато хто з представників олігархату вже отримав якісь обіцянки, що їх цей закон абсолютно не торкнеться. А підтримка з їхнього боку боротьби Зеленського проти нібито їх самих — це те, що опозиція назвала — «бджоли проти меду». Здається, у нас тепер залишиться один всемогутній олігарх — як Путін у Росії, як Лукашенко в Білорусі. Решта будуть у нього на «підтанцьовках». Ну, а тих, кого олігарх №1 підозрюватиме в нелояльності, просто ліквідують як клас з усіма їхніми активами, ЗМІ, політичними партіями тощо.

У цей самий час відбувається дивний інцидент з особистим другом Президента Зеленського Сергієм Шефіром. Багато політологів ставлять собі запитання: замах чи інсценування? Справжні кілери готують вбивство (якщо це спроба вбивства, а не бажання налякати й попередити) ретельніше. І тоді у жертви практично немає шансів. Тоді беруть «на справу» не автомат, а протитанковий гранатомет. Після його пострілу від танка щось залишається, а від легковика не залишається нічого. Політолог Бобиренко, який славився феноменальною інтуїцією, назвав те, що сталося, «спектаклем». А Матвій Ганапольський з щирим подивом прочитав в ефірі свідчення фігурантів події, де було сказано: «Проїхавши кілька сотень метрів від місця замаху, ми натрапили на «швидку допомогу».  Тобто у нас трасами «снують» безперервно «швидкі допомоги» і саме там, де відбуваються замахи. Словом, у кущах цілком випадково опинився рояль... Я уважно стежив за виразом обличчя нашого Президента, який, перебуваючи у Вашингтоні, коментував інцидент. Це не був вираз обличчя людини, яка до глибини душі вражена несподіваною і трагічною подією. Президент був разюче спокійним. Він був схожий на того, хто вирішує арифметичну задачку, відповідь на яку йому давно відома...