Використання потенціалу квазідержав для ескалації конфліктів у Європі і світі - це ноухау Путіна.

Віктор Бобиренко

Керівник експертної групи Бюро аналізу політики. Навчався в Національній академії державного управління. Магістр державного управління, політолог, політтехнолог. Вивчає ментальні риси та динамічний стан основних етносів сучасності. Спеціаліст з виборчих технологій.…

PLG_K2_UEF_SOCIAL_PROFILES

Сторінка у Фейсбук
17 грудня 2021
Використання потенціалу квазідержав для ескалації конфліктів у Європі і світі - це ноухау Путіна.
У Росії вже з півдюжини таких держав. Сирія Асада для Близького Сходу. Абхазія для Грузії. Придністров’я для Молдови (і України теж). Ну і ДНР/ЛНР. Куди ж без них.
Тепер Білорусь. Яку можна нацькувати на Польщу, Литву і власний народ. Ну і на нас.
І це – могло би статися з Україною, якби Росія її піджала при Янику.
Але сталася Революція Гідності.
Миру б не було так і так. Просто якийся б Саша Стоматолог, яким би управляли кукловоди – вже приболтав батька поставити міністром оборони України російського генерала. І ми б теж, разом з Білорусами влаштовували б провокації з мігрантами усім західним сусідам. Або й більше. НАТО б тримало фронт на Бузі і Пруті.
А Путін був би миротворцем між наляканою Європою і безумною владою в Україні.
Ми на Майдані просто вибрали з неминучої війни варінт - воювати на Сході. А не проти Європи на Заході. Європейці мали б це цінити. Росія продає газ, нафту, понти і проблеми. Неоімпералізм – не захоплення країн, а їх розбалансування, створення проблем. Як у класі група двієчників створюють проблеми для ботанів. Підняти свій соціальний статус краще за все – опустивши статус іншого. А в ідеалі – підпорядкування у якості квазідержави. Таку державу можна заставити напасти на сусідів. І кричати при цьому: Амипрічьом? Ми можем допомогти за пєчєньку поговорити з ними.
Дякуючи Майдану, ми не проливаємо кров за Росію у нашому домі – у Європі.
Слава Україні!