Не менш гаряче сьогодні було і в Києві. Суди на патріотами продовжуються. Є значні зрушення у Справі Яни Дугарь. З неї зняли браслет і дозволили пересуватися країною. Андрій Антоненко та Юлія Кузьменко лишаються під вартою.

Досить показовим буде тиждень на прийняття нововведень, що будуть закріплені верховною радою. У першу чергу це стосується виборчого процесу. Яким буде місцеве самоврядування стане зрозуміло вже цього четверга. Або зовсім не стане зрозуміло, якщо провалять цю ініціативу, і тоді скоріш за все будуть парламентські позачергові вибори.

Також на цьому тижні будуть «качати» мовне питання – а це значить, що скоріш за все під цією ширмою будуть намагатися протягнути черговий закон, що дозволить обмеженому колу людей збагачуватися. Так відбувається завжди, ще з далекого 2005 року. Коли керманичам треба протягнути антиконституційний закон, щоб залізти у кишені кожному українцю – вони, як вправний шулер, достають з рукава карту з мовним питанням. І суспільство починає кипіти. У цей час в раді можна протягувати будь-яку питання, будь яку ініціативу, будь-який додатковий податок, так як інформаційне поле переповнене питаннями самовизначеності та самоідентичності. Вони топчуться по родовим травмам народу і суспільство не може не реагувати, а депутати (їх господарі) як справжні маніпулятори – використовують цей момент для наживи. Тому цей тиждень буде особливо цікавий.

Ще цікавий факт, що відбувся на минулому тижні, а саме - переїзд президента у резиденцію, що у Конча-Заспі. Як стало відомо, її готували з осені минулого року, саме для його переїзду. Тобто тут можна зробити два висновки, проект «Голобородько» - хлопець з народу, був з самого початку тільки проектом. Висновок другий: гарант розпродав своє майно, тобто перевів капітал з нерухомого майна. А це свідчить про те, що скоріш за все, він не планує лишатися у цій країні, після його «заміни», він буде жити десь у Тель-Авіві чи в Ростові, але точно не в Україні. І він до цього активно готується. Це є ще одним доказом того, що він не впливає на процеси, що відбуваються в країні, він скоріш «весільний генерал», аніж головнокомандувач.