Одіночєство в сєті

Віктор Бобиренко

Керівник експертної групи Бюро аналізу політики. Навчався в Національній академії державного управління. Магістр державного управління, політолог, політтехнолог. Вивчає ментальні риси та динамічний стан основних етносів сучасності. Спеціаліст з виборчих технологій.…

PLG_K2_UEF_SOCIAL_PROFILES

Сторінка у Фейсбук
15 вересня 2021
Фото: DW Фото: DW
Таку книгу Януша Вишневського я колись прочитав і рекомендую вам.
Самотність в мережі.

Подумалося так про Володимира Зеленського.
Червоною ниткою в книзі подається ідея того, що з усього, що є на планеті «вічного» - найкоротшою є любов.
Ну в кого з нас не було кількох «вічних кохань»?
А якщо взяти ширше – у кого не було великої любові до політиків?

Ось тут, правда, буває довго. Я знаю дядька, ровесника Юлії Тимошенко, який її десь з 1998 року обожнює і любить платонічною любов’ю. Але голосує реально. Для нього усі падлюки, а вона - свята.
Але це рідше виключення, ніж правило.
А для Володимира Олександровича – любов глядачів і оплески – головний наркотик. Він не може без любові і слави.
Ну поїде він на цю величезну тусу лідерів країн. Там одних президентів очікується до сотні. Загубишся.
І шушукатися будуть за спиною. І напруживши вухо можна буде почути, як говорять два лідери:
- Ну і як думаєш, насправді грав на роялі чи імітував?
- Ні, я таких знаю. Він все імітує. Навіть реформи.

Володимир Олександрович почуватиметься самотнім. Коли ти знаєш про себе (та в Україні кругом і розказують) що ти Найвеличніший – хто може бути рівним тобі?
А раз ти вищий за інших – ти неминуче самотній.
Ну і тема покинутості у Зеленського останнім часом звучить сильно. Вимагають у нього казна-що.
Намагаються на розтяжку посадити. Бо здати старого друга Коломойського – це отримати щоденну плюху від 1+1.
То в НАТО не беруть, то в ЄС. А він же ж себе від України не відділяє. Тому якщо він сильний – і Україна теж. Тому і звучить від нього:
- Без України НАТО буде втрачати, без України ЄС буде потроху слабшати.
Або:
- Хочете таких міцних партнерів? – так запрошуйте нас, а не так як воно відбувається зараз.
Тут явно виражена самотність. Найвеличнішого не беруть в клуб успішних. Мало того – тут, на відміну від Банкової – ніхто не хоче вважати його Найвеличнішим.
Тому і не поїде Володимир Олександрович на президентську тусу. Хай плачуть президенти.
Заодно і вмиються росою місцеві критикани. Які зараз насміхаються: ось, поїде Вовчик гроші випрошувати. А там якийся Макрон його за щічку посмикає, а хтось німецькою: «Зер гут, Вольдемар, зер гут».
Тому і приготували Дмитру Кулебі байку в Офісі президента та заставили озвучити:
- Президенту важливо, щоб кожен його візит був змістовним і результативним.
І піпл має закивати головами: ну да, наш не такий. Він безцільно не те що в Нью Йорк, він навіть в Катар просто так, щоб було, не ткнеться.
А от я так не вважаю.

На сесії Генасамблеї ООН буде розглядатися питання «Ситуація на тимчасово окупованих територіях України».
І тут потрібно, щоб на цьому питанні закцентував світову увагу президент України.

Так-що відмаз Кулеби – не проходить випробування на серйозність.
Володимире Олександровичу – їдьте.
А те, що насміхатимуться чи дружити не зватимуть – то нічого. Дома арахамії це все компенсують.
Ну і відосік класний там можна зняти.

А Подоляк підсуєтиться, щоб склалося враження – що самотнім президент там не був.
Ну і вигуляти офіс президента пора. Душ так 30-ть із собою взяти.
Бо давно селфі з Америки не бачили.
Їдьте!