Місцеві вибори і політичні еліти

Андрій Букін

Виконавчий директор ГО "Клуб "Шанс". Експерт з питань бюджету та охорони здоров‘я. Навчався в Українській академії банківської справи. Юрист. СумДПУ. Практичний психолог. СумДУ. Бізнес-адміністрування. Має досвід 7 років роботи у…

PLG_K2_UEF_SOCIAL_PROFILES

Сторінка у Фейсбук
31 липня 2020

Політичні еліти сучасної України, ніколи не намагалися вибудувати сильну партійну структуру. Завжди було набагато простіше, підбирати собі в команду людей, які розділяють погляди лідера, а на містах продавати франшизу. Такі люди добре контрольовані і при необхідності їх можна безболісно замінити. Жоден з президентів не побудував міцну політичну силу, яка б працювала за західними аналогами. Що не візьми в нашій країні, все було вибудовано на особистості лідера. Такі проекти вмирали, разом з першими особами.

Відповідна стратегія можлива, коли мова йде про короткострокові проекти, але наша країна з цим живе вже 30 років.

Крайні парламентські вибори довели цей процес до абсолютного абсурду. У парламент потрапило величезна кількість випадкових людей. Більш-менш притомний депутат районного рівня, на два щабля вище за більшість сьогоднішніх законотворців. Вони не здатні випрацьовувати стратегії та генерувати суспільні сценарії, від того більшість з них відіграють другорядні ролі у стратегіях, які написані третіми особами. Політична криза й надалі буде загострюватися. Притомні люди з бізнесу і громадського секторів не хочуть мати нічого спільного з політичними партіями і виборами загалом. Від того і «голод кадрів», головнокомандувач, з легкої подачі «колишніх», достає з шафи такі скелети на найвищі посади, що інколи просто соромно за ці рішення.

Місцеві вибори доведуть, що система політичних партій без сенсу та ідеологій приречена. На місцевому рівні будуть сформовані нестійкі союзи неприродніх політичних сил. Все для вдалого та швидкого результату на виборах. Майбутні кандидати будуть обіцяти все що завгодно, так як відповідальності за популізм у нас не має і люди голосують за найяскравіші обіцянки. Компанія Зеленського тому підтвердження.

Але мова тут не про майбутніх депутатів популістів, мова про системний збій політичної системи. З кожним роком все поглиблюється розрив місцевого самоврядування і офіційного Києва. Відсутність стійких політичних (партійних) зв’язків, прямопропорційно відображається на кадрових призначеннях, законотворенні та загалом розвитку країни.

У нас не те що соціальні ліфти, у нас навіть державна служба не працює. Людина може прийти на роботу спеціалістом, і піти на пенсію спеціалістом, не дочекавшись підвищення по кар’єрній сходинці. Не кажучи вже про більш серйозне політичне і фінансове зростання. Без грошей та зв’язків, яким би ти не був розумним – ти не потрапиш у велику і навіть місцеву політику.

Наступні місцеві і позачергові парламентські вибори, будуть під гаслом: роби, як знаєш і будь що буде. Популізм, хайп, відсутність стратегії.

Але країна вже на краю прірви. За декілька років треба перезапускати всі політичні процеси, що стосуються партійного будівництва. Країні потрібні політичні сили, які будуть базуватися на ідеологіях з чіткими внутрішніми правилами, всім зрозумілими і прозорими. В гіршому випадку через один парламент країна скотиться до прямого авторитаризму, без життєспроможного парламенту, професійного уряду та зв’язків з місцевим самоврядуванням.