Байден-Путін-Зеленський

Віктор Бобиренко

Керівник експертної групи Бюро аналізу політики. Навчався в Національній академії державного управління. Магістр державного управління, політолог, політтехнолог. Вивчає ментальні риси та динамічний стан основних етносів сучасності. Спеціаліст з виборчих технологій.…

PLG_K2_UEF_SOCIAL_PROFILES

Сторінка у Фейсбук
07 грудня 2021
Байден-Путін-Зеленський
Ось саме зараз відбувається онлайн-зустріч Байдена і Путіна. Але усім цікаво: чому Байден спочатку говорить із Західними союзниками, потім з Путіним, а вже потім з Найвеличнішим лідером сучасності? Чому не навпаки? І що буде?
Думаю, що усе буде добре! Принаймні нас не здадуть, як пусту тару.
Ос ь що треба знати:
1) Наші активісти чітко показали і Зе! і світові, що жодної капітуляції не буде. Ми не Афганістан. Україна може воювати з РФ, навіть якщо Захід не дасть нам зброї. Як воювали 2014-го. І Путін, якщо ризикне вторгнутися, отримає атвєтачку. І ми даємо зрозуміти Заходу – домовленостей за спиною України не може бути. Бо навіть якщо наш президент, умовно скажемо, готовий здатися, прогнутися під російське прочитання Мінських угод – на це ніколи не піде громадянська спільнота і Український Народ. І колективний Захід цього не може не розуміти.
2) Байден, безперечно, лідер колективного Заходу. Але він – не сам собою. США у цьому союзі гегемон. Проте є й інші країни (та їх багато), які сповідують спільні – демократичні – цінності. Путін же поводиться як рекетир 90-х ("Давайте ми вирішимо створені нами проблеми за ваші гроші. Або ми спалимо вам кіоск, або ми вас кришуємо"), вибиваючи чергову зустріч із Байденом шляхом ескалації біля кордонів з Україною. І президент США, перш ніж піти "на стрілку", яку "забив" йому Путін, радиться із партнерами. І це нормально.
3) Але все ж Байден все ж таки спочатку розмовляє з Путіним, а потім вже повідомляє Зеленського про результати. Хтось скаже, що це є "зрада", що Україна – не суб'єктна країна, а лише об'єкт у геополітичних іграх. Що нас просто повідомляють про те, про що домовляться певною мірою за нашою спиною. Але це не ставлення президента США до України як до країни, до інституту президента як такого, а виключно до Зеленського як до людини.
І це дипломатичний провал особисто Зеленського, який як лідер держави не відбувся.