Якість шкільного харчування: відмінність Сумщини від інших регіонів

07 жовтня 2013
Якість шкільного харчування: відмінність Сумщини від інших регіонів

3 жовтня у Сумському прес-клубі експерти громадських організацій розповідали про державні закупівлі та їх українські особливості.

Центр досліджень регіональної політики вивчає державні закупівлі у сфері освіти в Сумській області у рамках проекту «Всеукраїнська ініціатива за чесні державні закупівлі в галузі освіти», що фінансується Європейським Союзом, - нагадала експерт ЦДРП Ірина Стегній. До моніторингу, який розпочався у листопаді 2012 року, були включені відділи освіти Сумської, Глухівської, Роменської, Краснопільської, Лебединської районних державних адміністрацій, Шосткинської, Охтирської міських рад, а також школи №9, 10, 24, 25 та 17 обласного центру. Передусім хочеться зупинитися на двох аспектах дослідження: готовності державних установ до запровадження електронного аукціону та особливостях закупівель продуктів харчування у сфері освіти.

Bortnik2

Система електронних закупівель дозволяє всім бажаючим самостійно через Інтернет моніторити що, де і за скільки купують чиновники за кошти платників податків. Цей інструмент дозволяє уникнути «корупційного коефіцієнту». Робота такої системи в Європейських країнах регулюється Директивою 2004/18/ЄС та покликана заощаджувати час і ресурси та забезпечити максимальну прозорість процесів. У Європейському союзі дійшли висновку, що це найбільш ефективний інструмент для забезпечення реальної конкуренції в сфері держзакупівель. Закономірно, що запровадження системи електронних аукціонів потребує не лише прийняття відповідної регулюючої документації, але й забезпечення технічної можливості та безпеки торгів.

Електронні аукціони повинні були почати діяти з 1 січня 2013 року, коли набули чинності відповідні зміни до закону про державні закупівлі. Але це питання відтермінували на невизначений строк і цілком виправдано, адже українські установи здебільшого не готові до електронних торгів. Так, Центр політичних студій і аналітики промоніторив ситуацію та виявив, що понад 50% обласних і районних адміністрацій не мають електронних ключів, які дозволили б їм брати участь у таких аукціонах (хоча вони повинні бути ще з 2006 року). В управліннях та відділах освіти Сумської області та школах обласного центру здебільшого не знають про електронні аукціони, а також не використовують електронні цифрові підписи. Так, про наявність електронного підпису та порядку роботи з ним не надали відповіді – 33%: відділ освіти Шосткинської міської ради, відділ освіти Роменської районної державної адміністрації, школа № 24, школа №25. На мають ЕЦП – 50%: школа №17, школа №10, відділ освіти Глухівської РДА, відділ освіти Краснопільської РДА, відділ освіти Лебединської РДА, відділ освіти Охтирської міської ради. Мають ЕЦП – 17%: школа №9, відділ освіти Сумської РДА.

Та найбільша проблема полягає в тому, що в Україні немає як єдиного визначення предметів закупівлі, так і чіткого переліку, які саме товари і послуги можуть проходити через систему електронного аукціону. А для автоматизації аукціонів просто необхідно привести якомога більше даних до єдиного знаменника. Крім цього наразі відсутній регламент проведення закупівель в електронному режимі, відсутні вимоги до електронного майданчику, захисту інформації та правил доступу до його можливостей.

Також проблемою є неготовність чиновників використовувати систему електронного аукціону.

Щодо якості продуктів харчування. У Сумській області близько 25% закупівель продуктів харчування проходять за тендерними процедурами. Це означає, що в 75% випадків розпорядник коштів сам визначає у кого, яку продукцію та скільки придбати. Це створює сприятливе поле для зловживань, хоча деякою мірою є виправданим, якщо вести мову виключно про закупівлю продуктів харчування. Позитивний досвід децентралізації закупівель в сфері освіти міста Суми свідчить, що тендерні процедури – далеко не панацея від зловживань, а навпаки, їх складність та тривалість можуть спровокувати значні труднощі в організації харчування дітей.

До вибірки дослідження якості харчування дітей потрапили шість відділів освіти: Сумської, Роменської, Охтирської, Краснопільської, Глухівської та Шостинської РДА. Інформацію про якість продукції надали лише чотири відділи освіти: Шосткинський, Глухівський, Краснопільський та Охтирський. У відділі освіти Сумської РДА у відповідь на запит інформації повідомили: «На Ваш запит  № 21-06/2013 від 21 червня 2013 року повідомляємо, що документи, які свідчать про якість продукції на м’ясо свіже та заморожене які були закуплені відповідно до договору укладеного між відділом освіти та ФОП Коваленко С.М. не можуть  бути  надані на вашу електронну адресу, оскільки посвідчення якості надавалися в навчальні заклади при кожній поставці продукції і на сьогоднішній день не збереглися».

Відповідь управління освіти Роменської РДА була схожою: «21.03.2012 року, за результатами  процедури запиту цінових пропозицій, було заключено  Договір № 128 на закупівлю  продукції рибної за державні кошти з ПП Куниця А.А. Під час виконання  даного  договору  Постачальником рибної продукції  на кожну партію Товару надавалися сертифікати  якості підприємства-виробника, які зберігалися  у  матеріально-відповідальних осіб  загальноосвітніх навчальних закладів. На даний момент дані сертифікати не збереглися, тому що вони мають обмежену дію і не має необхідності їх подальшого  зберігання. Довідок з СЕС про  якість продукції не надавалося, т.я.  не було потреби в проведенні дослідження  якості продукції».

Підтвердженням якості продуктів харчування, закуповуваних віддами освіти для навчальних закладів, найчастіше виступала декларація виробника зі штампом про відповідність ветеринарно-санітарним вимогам. На другому місці – експертний висновок державного органу ветмедицини. І тільки одного разу було надано висновок санітарно-епідеміологічної експертизи Сумської обласної СЕС.

Від виробника до столу школярів продукти харчування іноді проходять непросту дорогу. Напряму у виробника продукція закуповується далеко не завжди – є як мінімум один посередник. Наприклад, для закладів освіти Охтирського району м’ясо курей було придбане у ТОВ «Комплекс Агромарс» філія «Гаврилівський птахівничий комплекс» товариством з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна», про що свідчить декларація виробника № КА-0012999. Але для дітей ця продукція була закуплена відповідно до договору, укладеного між відділом освіти та  посередником ФОП Канівець І.А. за результатами державних закупівель 24.01.2013 (дата договору 04.02.2013).

Схожа ситуація і щодо закупівлі молочної продукції для школярів Краснопільського району. Відповідно до декларації виробника №2393777 ТДВ "Глобинський маслозавод" продав сир сичужний ФОП Хандюк А.А., але відділ освіти придбав цю продукцію у ФОП Азима А.В.. Таким чином наявність кількох посередників між виробником та кінцевим одержувачем продукції порушує принцип, затверджений Директивою 2004/18/ЄС про те, що державні кошти мають витрачатися з максимальною ефективністю та оптимальною економією.

Складність процедур здійснення державних закупівель змушує освітян свідомо шукати можливості для того, щоб вийти з-під дії закону «Про здійснення державних закупівель» і не проводити тендери. Так, закон зобов`язує управління освіти проводити конкурсні торги (тендери), коли очікувана вартість закупівлі дорівнює або перевищує 100 тис. гривень. Якщо менше – торги не проводяться. Терміни проведення тендерів у середньому складають майже 70 днів. Крім того, існує безліч зовнішніх факторів, які можуть змусити чиновників управлінь освіти відмінити торги. Як наслідок, школи та дитсадки можуть просто залишитися без обідів. Така ситуація змушує освітян звертатися до юридичних прогалин законодавства й мільйони гривень просто реалізовуються поза тендерними процедурами через, т.з. «підпорогові» закупівлі – вартістю 99999 грн. і менше.

Моніторинг, проведений у межах проекту у Волинській, Сумській, Харківській, Донецькій областях та Криму, показав, що відсоток «підпорогових» закупівель коливається від 12% (Харків) до 47% (Луцьк). У Волинській області середня сума «підпорогових»  закупівель на одне управління освіти складає більше 500 тис. грн., на Донеччині - 456 тис. грн., у Харківській області - 410 тис. грн., в Криму – 242 тис. грн., на Сумщині – також близько 242 тисячі . Більше 90% придбаних товарів вартістю 90 тис. - 99999 гривень – саме продукти харчування.

СОГО «Бюро аналізу політики» вже кілька років поспіль систематично досліджує державні закупівлі у всіх галузях, зокрема в освіті,  повідомив експерт Бюро аналізу політики Іван Бортнік. «Ми надсилаємо запити в обласні та міські комунальні навчальні заклади щодо проведених конкурсних закупівель, а також щодо  безконкурсних закупівель».

У Сумській області, на відміну від інших областей України (а проводиться моніторинг ще й у Харківській, Полтавській, Чернігівській та Донецькій областях), останнім часом ситуація із закупівлями продуктів харчування освітніми закладами значно покращилася. Закупівельні ціни на продукти харчування значно ближче до ринкових, ніж закупівельні ціни в інших областях. На нашу думку, позитивні зміни відбулися завдяки потужному громадському сектору Сумської області та незалежним ЗМІ, які аналізують закупівельну діяльність освітніх структур та оприлюднюють результати досліджень. Наприклад, у 2008 році великого резонансу набула справа підприємця О. Рязанова, який поставляв неякісні продукти харчування за завищеними цінами у школи м. Суми. Після розголосу відбулися кардинальні зміни у закупівлі продуктів харчування навчальними закладами м. Суми. Тепер цей процес децентралізований, і батьки мають змогу контролювати ціни та якість продуктів харчування.

«Ми й досі постійно моніторимо рівень цін на продукти харчування у навчальних закладах, – каже Іван Бортнік. – Відповідно до наших досліджень, ще рік тому у Сумській області були завищенні ціни. Масло вершкове закуповувалося по 72 грн. за кілограм, картопля та цибуля - по 4-5 грн.. Намагаючись приховати оборудки на дитячому харчуванні, деякі посадові особи були притягнуті до адміністративної відповідальності за перешкоджання у доступі до інформації щодо закупівельних цін. Сьогодні ситуація змінилась, і закупівельні ціни на продукти харчування на Сумщині відповідають ринковим».

Проте цього не можна сказати про інші області, де теж проводимо дослідження. Наприклад, у Чернігівській та Донецькій областях комунальні заклади освіти, посилаючись на «нерозголошення особистих даних», відмовляються надавати інформацію. Але після скарг у прокуратуру все ж надходять відповіді. Закупівельні ціни на продукти там явно не ринкові. М’ясо яловиче – по 62-65 грн. за кілограм, свинина – 57-60 грн., масло вершкове – 72 грн. Це дорожче, ніж на ринку.

Наразі Бюро продовжує досліджувати закупівлі продуктів харчування навчальними закладами, а також закупівлю палива, вугілля газу, будівельних матеріалів тощо. Усі дослідження оприлюднюються на сайті http://politanalityk.com, а також на регіональних сайтах партнерів проекту.

Bortnik1