Десять звинувачень Ольги Богомолець на адресу МОЗ та Уляни Супрун. VoxCheck

03 травня 2018
Десять звинувачень Ольги Богомолець на адресу МОЗ та Уляни Супрун. VoxCheck

Вимирання українців, масова еміграція лікарів, знищення колективного імунітету, зрив автономізації медзакладів, фінансові та організаційні порушення з боку МОЗ. У цьому фактчеку ви знайдете всю анатомію сучасної української медицини – міфи та реальність.

На початку квітня парламентський комітет з питань охорони здоров’я схвалив проект постанови про звільнення в.о. міністра охорони здоров’я Уляні Супрун. Причини рішення (цитата): «гостра суспільна напруга, яка виникла у зв’язку із зривом програми державних закупівель ліків у 2016 році, що має ознаки службової недбалості та у зв’язку із професійною непридатністю».

В той же день голова комітету, народний депутат від БПП Ольга Богомолець пояснила на своїй сторінці Facebook, чому підтримала ідею звільнення Супрун:«треба розібратися, що стало причиною катастрофи в медицині — професійна непридатність в.о. міністра чи свідома урядова політика, адже роботу уряду в частині охорони здоров’я також було визнано Комітетом незадовільною».

Далі політик роз’яснила у десяти пунктах, що не так з роботою Уляни Супрун і чому Богомолець виступає за її звільнення.

У цих звинуваченнях на адресу Міністерства охорони здоров’я – вся анатомія сучасного стану української медицини та аргументи більшості критиків МОЗ. VoxCheck не просто перевірив твердження Богомолець, а й пояснив, чому і коли наша медицина опинилася в такому стані.

До речі, Уляна Супрун та її команда продовжують працювати в МОЗ, а рішення комітету ВР насправді носило рекомендаційний – а радше політичний – характер.

 М А Н І П У Л Я Ц І Я 

«1. Вимирання українців прискорилося — якщо у 2016 році кількість померлих була на 175 тисяч більше, ніж народжених, то вже у 2017 році — ця цифра збільшилася до 198 тисяч.»

Судити про динаміку демографічного або економічного показника на основі двох років некоректно. Правильно розглядати більш тривалі періоди – і тут ми бачимо, що скорочення населення України спостерігається вже дуже давно. Одна з причин – українців народжується менше, ніж помирає. Наприклад, минулого року кількість померлих була на 210 тис. більшою за кількість народжених. Це дещо більше, ніж 2016 року внаслідок зниження народжуваності 2017 року. Але, як бачимо з графіка нижче, загалом темпи скорочення населення поступово сповільнюються.

До речі, Богомолець наводить дані, які включають як природний, так і міграційний приріст/скорочення населення (тобто кількість людей, які в’їхали в Україну чи виїхали за кордон) при тому, що політик має на увазі саме стан здоров’я нації, а не міграційний рух.

image2-768x503

Дані: Держстат

 Б Е З  В Е Р Д И К Т У 

«2. Близько 70 тисяч медиків виїхали за два останні роки за кордон — ще 50 тисяч, у випадку продовження політики МОЗ в сфері охорони здоров’я, виїдуть протягом найближчих кількох років.»

Перевірити цю тезу неможливо через відсутність офіційних даних по кількості медиків, які виїхали за кордон. Єдине джерело інформації про еміграцію українських лікарів – це заяви самої Ольги Богомолець. VoxCheck звернувся до політика за роз’ясненням, але відповіді не отримав. Самостійно знайти підтвердження даних Ольги Богомолець нам теж не вдалося.

Найвірогідніше, медики їдуть за кордон з тих самих причин, що й представники інших професій: вищі зарплати, краща якість інфраструктури та екології і т.д. Тобто реформа медицини та робота МОЗ в останні два роки тут ні до чого. Детальніше про трудову міграцію з України читайте у статті VoxUkraine «2,5 млн, або кожен десятий дорослий українець, працюють за кордоном. Це багато, але не катастрофа».

 М А Н І П У Л Я Ц І Я 

«3. Колективний імунітет нації знищено — рівень вакцинації населення впав нижче показників 90-х років»

Якби Ольга Богомолець наводила ці дані поза твердженням про те, що Супрун винна у «знищенні колективного імунітету нації», то висловлювання було б правдивим. Але політик звинувачує саме теперішнє керівництво МОЗ у проблемах із вакцинацією, тоді як цій проблемі вже багато років.

В українських дітей справді низький рівень вакцинації. Ось дані Світового банку станом на 2016 рік: кашлюково-дифтерійно-правцева вакцина (АКДП) – 19% імунізованих дітей, гепатит Б – 26%, кір, паротит, краснуха (КПК) – 42%. На це є дві глобальні причини.

Дефіцит вакцин, який виникав в окремі періоди незалежної України. Провали імунізації, наприклад, відбувалися на початку 2000-х як через перебої у поставках вакцин до окремих регіонів, так і через недостатнє фінансування закупівель загалом. За даними Рахункової Палати (РП), потреба в імунобіологічних препаратах для профілактики інфекцій жодного разу не була забезпечена на 100% у 2009-2014.

А бувало, що вакцини завозилися, але зберігалися у неналежних умовах – і тому просто псувалися (див. наприклад, звіт РП за 2008 рік).

image1

Розгортання кампанії проти вакцинації: люди перестали довіряти вакцинам, причому це відбувається не тільки в Україні. Люди не довіряють вакцинації, бо мають підозри щодо низької якості вакцин та/або неналежних умов їх зберігання. Останніми роками недовіра підвищувалася через статті у ЗМІ, які звинувачували вакцинацію у смерті дітей, хоча жоден такий факт наразі не доведений у судовому порядку.

Чому люди борються проти щеплень?

be/gzvfpyyzo9oThe origins of the anti-vaccine movement

Але з 2017 року ситуація в Україні покращується. Наприклад, охоплення плановими щепленнями КПК на початок 2018 року досягло 93,3%, що є майже нормою за стандартами Всесвітньої організації охорони здоров’я. Ситуація зі щепленнями АКДП та проти гепатиту В гірша – планове охоплення на сьогодні становить відповідно 52% та 57%(але нагадаємо, що 2016 року ці показники були нижче 50%). Отже, ймовірність українців захворіти на гепатит, дифтерію або інші хвороби досить висока.

 М А Н І П У Л Я Ц І Я 

«4. Міжнародні закупівлі ліків зірвано — громадяни змушені були за два останні роки витратити з власних заощаджень 6,7 млрд гривень на ліки, кошти на які були виділені державою для медичного забезпечення лікарень.»

Знову звинувачення теперішнього керівництва МОЗ у проблемі, яка має коріння ще у 2014-2015рр, коли міністерство очолювали теперішній депутат парламенту і критик медреформи Олег Мусій, а після нього Олександр Квіташвілі.

На початку 2015 року були ухвалені зміни до законодавства про передачу централізованих медичних закупівель міжнародним організаціям. Але відповідні контракти на закупівлю ліків були підписані лише в жовтні 2015. Тому закупівлі ліків за кошти бюджету 2015 року та відповідно їх поставки до лікарень відбувалися вже 2016 року.

Уляна Супрун очолила міністерство в серпні 2016 року. І договори з міжнародними організаціями на закупівлю ліків на 2016 рік почали підписувати з жовтня (дивіться дані по UNICEFПРООНCrown Agents).

Україна досі закуповує ліки з великою затримкою, хоча цього року ситуація вже має вирівнятися – принаймні, на це розраховує МОЗ. Закупівлі 2017 року розпочали у серпні минулого року. Договори на 2018 рік підписали наприкінці квітня.

Щодо суми 6,7 млрд грн. Пояснення джерела цієї цифри ми знайшли у депутатському зверненні до прем’єр-міністра від Ольги Богомолець та низки депутатів. Згідно з документом, через постійні затримки із закупівлями та поставками ліків, станом на 1 січня 2018 року дебіторська заборгованість МОЗ за міжнародними закупівлями становила 6,7 млрд грн (бюджетна програма 2301400).

Отже, це  правда, що міжнародні організації не витратили 6,7 млрд грн на закупівлю ліків станом на початок 2018 року, хоча ці гроші їм перерахували раніше. Загалом же вони отримали у 2015-2017 рр. близько 12 млрд грн – тобто витрачена приблизно половина державних коштів.

МОЗ пояснює це тим, що частина грошей була зекономлена через більш ефективні закупівлі (про це свідчить звіт РП), а частина – не витрачена через давню проблему зірваних закупівель ще 2015 року.

Водночас некоректно стверджувати, що люди витратили 6,7 млрд грн за недопоставлені ліки – українці могли витратити і більше, а могли й менше, бо наші співгромадяни і раніше купували ліки за власний кошт – причому часто навіть за наявності ліків у лікарнях.

 М А Н І П У Л Я Ц І Я 

«5. Головні напрямки — лікування онкологічних та серцево-судинних захворювань, що разом спричиняють 80% усіх смертей населення України — профінансовано лише на 27% та 30% відповідно»

Справді, в останні три роки МОЗ жодного разу не отримувало необхідний згідно з його розрахунками бюджет на закупівлю ліків та відповідно не змогло покрити 100% потреби.

Маніпуляція в твердженні Ольги Богомолець полягає в тому, що фінансування охорони здоров’я в Україні обмежене бюджетом держави. Тому є перебільшенням вимога до МОЗ бути спроможним фінансувати всі потреби галузі. До того ж, команда Супрун розуміє озвучені проблеми. У 2017 році міністерство перенаправило 100 млн грн з інших програм на лікування дорослих онкохворих. Крім того, у квітні 2017 року Міністерство запустило програму «Доступні ліки», в рамках якої пацієнтам відшкодовують вартість ліків від серцево-судинних захворювань, астми та діабету, щоб не допустити розвитку ускладнень цих хвороб.

 М А Н І П У Л Я Ц І Я 

«6. Вчасне впровадження автономізації медичних закладів та принципу «гроші йдуть за пацієнтом», затверджених підготовленим мною законом № 2002-VIII від 06.04.2017 — зірвано.»

У автономізації медзакладів та принципу «гроші йдуть за пацієнтом» непроста доля, у якій не останню роль зіграла депутат профільного комітету Верховної Ради Ольга Богомолець.

Хронологія прийняття цього документу була такою. Відповідний пакет законопроектів був розроблений ще 2015 року за часів Олександра Квіташвілі. Згодом дуже схожу версію законопроекту подав до Ради вже новий МОЗ під керівництвом Уляни Супрун. Згідно з документом, автономізація мала пройти обов’язково для усіх медзакладів до певної дати. Ольга Богомолець подала інший – дуже схожий на МОЗівський – законопроект, за яким автономізація перестала бути обов’язковою, тоді як документ від МОЗу депутат та ряд членів профільного комітету Верховної Ради заблокували. Зрештою МОЗ погодився на версію Богомолець, щоб зрушити з місця реформу. Саме цей документ і прийняли у квітні 2017-го, а набрав він чинності у листопаді минулого року.

Цей же документ містив також принцип «гроші йдуть за пацієнтом», який згодом також затвердили у Законі «Про фінансові гарантії медичного обслуговування».

Таким чином у твердженні Богомолець є декілька маніпуляцій.

  1. автономізацію розпочато лише наприкінці 2017;
  2. її неможливо зірвати – за документом авторства самої ж Богомолець, автономізація не є обов’язковою;
  3. Ольга Богомолець брала досить активну участь у долі цього закону і, на жаль, не завжди конструктивну.

На сьогодні ухвалено всі нормативні акти, які запускають автономізацію. Вже є кілька успішних прикладів зміни статусу медичними закладами та їх переходу на нову форму господарювання.

З липня Національна служба здоров’я має розпочати оплату послуг сімейних лікарів за новим принципом «гроші йдуть за пацієнтом». Отримувати фінансування за новим принципом зможуть лікарі первинної ланки в автономізованих закладах або ФОПи.

 П Р А В Д А 

«7. Відповідно до затверджених видатків Державного бюджету України на оплату праці медичних працівників, з обсягом яких погодився МОЗ України, українські медики отримують найнижчу зарплату в світі. Крім того, Кабінет Міністрів України зрівняв зарплати лікаря, медсестри та санітарки, знищивши для них будь-які стимули для самовдосконалення та розвитку.»

Богомолець має рацію у тому, що офіційні зарплати лікарів вкрай низькі. В лютому 2018 року середня офіційна зарплата працівників медичної сфери складала 5288 грн при середній зарплаті по країні 7828 грн.

Тимчасове наближення зарплат лікарів та молодшого медперсоналу сталося через підвищення мінімальної зарплати спочатку до 3200 грн, а потім до 3723 грн, при тому що тарифна сітка заробітних плат для лікарів залишилася незмінною.

Однак хочемо зауважити, що саме реформа покликана змінити цю ситуацію. З 2018 року підвищення заробітних плат очікує лікарів первинної ланки, які укладуть угоди з достатньою кількістю пацієнтів. Лікарі вторинної та третинної ланки зможуть відчути зміни не раніше 2020 року.

 М А Н І П У Л Я Ц І Я 

«8. Рахунковою палатою викрито порушення МОЗ в ході реалізації проекту «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей», на який Світовий банк виділив 215 мільйонів доларів позики, в організації проведення централізованих державних закупівель із залученням спеціалізованих закупівельних міжнародних організацій, у використанні коштів, виділених на подолання епідемії туберкульозу в Україні та лікування громадян України за кордоном.»

Цитата містить чотири тези:

  1. про порушення в проекті «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей»
  2. про порушення з боку МОЗ при організації міжнародних закупівель ліків
  3. про порушення у використанні коштів на подолання епідемії туберкульозу
  4. про порушення при використанні коштів на лікування українців за кордоном.

Переважно Богомолець права, але порушення передусім стосуються роботи попередніх міністрів, а не роботи Супрун та її команди.

 М А Н І П У Л Я Ц І Я 

1) Про порушення в проекті «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей»

Звіт Рахункової палати справді вказує на незадовільний стан реалізації цього проекту, а саме – значні затримки в його впровадженні. Його розробка тривала з квітня 2013 до березня 2015. Профільні міністри протягом цього терміну – Раїса Богатирьова, Олег Мусій, Олександр Квіташвілі, заступники яких, відповідальні за виконання проекту, теж змінювалися у цей час. Але при цьому угода про залучення позики була підписана лише у березні 2015 року. У червні 2015 почалася реалізація проекту.

Причини незадовільного впровадження на думку Рахункової палати:

  1. неповна підготовка проекту
  2. вади організації проекту
  3. відсутність належного контролю за проектом

РП також вказує, що за недовиконання проекту відповідальні як МОЗ, так і місцеві органи влади (обласні департаменти охорони здоров’я).

 М А Н І П У Л Я Ц І Я 

2) Про порушення з боку МОЗ при організації міжнародних закупівель ліків

Звіт Рахункової палати за період 2015-2016 рр. та I півріччя 2017 року вказав на низку недоліків внутрішніх процесів та процедур під час закупівельного процесу. Переважно це недосконалий облік залишків ліків, а також розрахунок потреб у регіонах.

Для виправлення цієї проблеми МОЗ уже працює над запровадженням електронного реєстру ліків. До того ж більшість медзакладів інформує пацієнтів про наявність ліків на своїх веб-сайтах або на дошках оголошень.

Загалом закупівля ліків через міжнародні організації зекономила до 40% відповідного бюджету, що дозволило спрямувати зекономлені кошти на додаткову закупівлю препаратів. Про це, до речі, також писала Рахункова Палата.

 М А Н І П У Л Я Ц І Я 

3) Про порушення у використанні коштів на подолання епідемії туберкульозу

У своєму звіті аудитори Рахункової Палати вказують на численні випадки невиконання пунктів програми боротьби з туберкульозом на 2012-2016 роки. Тобто знову претензії не за адресою.

У своєму звіті Рахункова палата звинувачує МОЗ у неефективній роботі, що стосувалося майже всіх напрямків роботи міністерства у 2015-2016 рр. При цьому аудитори палати визнають, що, наприклад, ПРООН, яка займалася закупівлями ліків проти туберкульозу, була кращим розпорядником коштів, ніж до цього МОЗ.

Сьогодні ситуація по боротьбі з туберкульозом покращилася. У 2017 році захворюваність зменшилася на 5,5% порівняно з 2016 роком – до 29 тисяч осіб. У частині прийняття нормативно-правових актів МОЗ взяло до уваги зауваження РП: схвалена концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018-2021 роки.

 М А Н І П У Л Я Ц І Я 

4) Про порушення при використанні коштів на лікування українців за кордоном

Відповідні висновки Рахункової палати з цього приводу показали, що гроші на лікування українців за кордоном у 2013-2015 рр. витрачалися неекономно та непродуктивно. Але підкреслимо – йдеться про період, коли Супрун ще не очолювала міністерство.

Наступні звіти РП ще попереду, але поки що програма лікування українців за кордоном повноцінно так і не запрацювала – у тому числі через недофінансування з державного бюджету.

 М А Н І П У Л Я Ц І Я 

«Державну програму боротьби з раком — провалено. Дія попередньої закінчилася ще у 2016 році, а нової розроблено не було, від чого постраждали 1 млн онкохворих людей в Україні.»

В Україні справді більше мільйона онкохворих, а дія державної програми боротьби з онкологічними захворюваннями закінчилась 2016 року. Нова програма не була розроблена через постанову Кабміну від 2014 року: постанова заборонила розробку нових та пролонгацію чинних цільових програм, які потребують додаткових коштів з держбюджету.

Однак закінчення строку дії програми не означає, що пацієнти не отримують необхідних ліків. Держава продовжує закуповувати ліки для онкохворих пацієнтів. Так, 2016 року на це було виділено 750 млн.грн,  2017 року – 1,3 млрд грн., на 2018 рік заплановано видатки у розмірі 1,2 млрд грн.

 П Р А В Д А 

«МОЗ підготовлено Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» від 19.10.2017 № 2168-VIII, який порушує 10 статей Конституції України.»

Законопроект, який був підготовлений МОЗом, справді суперечив 12 статтям Конституції України (дивіться зауваження Головного юридичного управління Верховної Ради). Основним питанням до змісту закону була безоплатна медицина – яку МОЗ фактично пропонував скасувати та ввести спільну оплату мед.послуг державою та пацієнтами. Однак після доопрацювання законопроекту цей принцип прибрали, і чинний закон не містить норми про співоплату.

Якщо ж дивитися на реальний стан речей, безоплатної медицини в Україні давно не існує. За даними дослідження «Індекс здоров’я» 2018, за амбулаторні послуги протягом останніх 12 міс. платили 58% опитаних, за стаціонар – 86%.

В цьому випадку VoxCheck також схилявся до вердикту «Маніпуляція», бо, хоча формально законопроект МОЗу порушував Конституцію, сама сутність роботи медичної галузі в Україні вже давно її порушує. Але учасники проекту вирішили поставити вердикт «Правда» після обговорення та голосування.

 

За матеріалами VoxCheck

Головне фото: depositphotos / morozzz