- Українське законодавство попри декларативну прозорість не дає можливості моніторити чи контролювати державні закупівлі в повному обсязі. В Україні відносно доступно можна контролювати всі державні закупівлі, сума яких перевищує 100 тис. грн. (для товарів і послуг) і 300 тис. грн.(будівництво), і 1 млн. грн. (для робіт). Ці закупівлі проводяться із застосуванням певних процедур. Разом з тим, у невеликих громадах, де органи державної влади та місцевого самоврядування мають невеликі бюджети (зазвичай райони та міста з населенням до 50 тис. мешканців), процес моніторингу державних закупівель ускладнений, адже закупівлі відбуваються без конкурсу. До того ж органи виконавчої влади дрібнять бюджетні кошти між розпорядниками, щоб уникнути тендерів. Додатковим фактором, який сприяє недоброчесності державних закупівель у невеликих громадах, є відсутність чи слабка структурованість громадських об’єднань, що потенційно могли б моніторити державні закупівлі.
- Тож, пропонуємо простий алгоритм моніторингу закупівель.
Дія/крок | Результат |
1)Визначення цілей моніторингу, тобто що саме ви збираєтесь моніторити. Наприклад: закупівля школою А товару Б (продуктів харчування) | Ви визначаєтесь, що саме ви досліджуєте |
|
|
|
|
4)Визначення переліку державних закупівель шляхом запиту на інформацію стосовно наявних календарних планів (заходи) та планів закупівель | Визначено перелік державних закупівель для моніторингу. |
5)Аналіз календарних планів заходів та річних планів закупівель бюджетних розпорядників (в органах виконавчої влади мають бути обов’язково). | Визначені конкретні документи для аналізу кожної закупівлі. |
| |
| Висновки експертів щодо доброчесності бюджетних закупівель. |
8)Інформування громад та правоохоронних органів про процес дослідження та викриті прояви корупції. |
- Інструментарієм для отримання інформації є Закон України «Про доступ до публічної інформації». Частина інформації, вказаної в методології, має бути в обов’язковому порядку на сайтах органів державної влади та місцевого самоврядування.
- Методика розроблена Олегом Медуницею та Віктором Бобиренком (Бюро аналізу політики, Суми) за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження»