Знати про бюджет

Віктор Бобиренко

Керівник експертної групи Бюро аналізу політики. Навчався в Національній академії державного управління. Магістр державного управління, політолог, політтехнолог. Вивчає ментальні риси та динамічний стан основних етносів сучасності. Спеціаліст з виборчих технологій.…

PLG_K2_UEF_SOCIAL_PROFILES

Сторінка у Фейсбук
22 листопада 2018
Знати про бюджет

Проводив днями акцію у Галицинівській громаді. В рамках антикорупційного компоненту програми «DOBRE» ми видали газету, у якій жителям громади докладно розповіли про бюджет громади. Власне це те, що громада має робити завжди – інформувати своїх громадян про те, як наповнюється і як витрачається сільський бюджет.

А він чималий. Адже 109 мільйонів для громади – це не абищо. У яскравій газеті у інфографіці було показано, які статті наповнення бюджету.  Зокрема, говорилося про найбільшу статтю наповнення бюджету – податок на доходи фізичних осіб, який складає найбільший рядок наповнення. Також показано основні субвенції: освітню і медичну. Причому ми відмітили і те, що освітньої субвенції явно не вистачає для формування бюджету відділу освіти. Позашкільна, спортивна робота, дитячі садки повністю на утриманні громади.

Відмітили ми у газеті і основні видатки. На ту ж освіту, медицину, бюджет розвитку. Ну і так звану реверсну дотацію – кошти, які вилучаються до державного бюджету у громад-донорів. А це – не менше 17 мільйонів гривень.

Так ось, завданням акції було не просто роздати газету з бюджетною інформацією, а і поговорити з людьми про бюджет взагалі. І на що, на думку людей мають витрачатися кошти громади.

1

Наступного разу обов’язково у газеті треба буде зробити посилання на те, звідки ми взяли інформацію, у тому числі й на сайт громади. Бо зустрівся один дядько, такий, що ще явно добре пам’ятає совєцкую власть. І з хитрим прищуром запитав: «А звідки я знаю, що тут ви правду написали? Зараз все що завгодно написати можна». І підіть доведіть йому щось. Але такі от дядьки і спонукають до того, що при тотальній недовірі людей до влади, потрібно принаймні відносини місцевої влади з людьми зробити довірливими. А значить ми на правильному шляху.

3

Ми, група активістів, провели акцію у двох селах: Галициновому і Лупарєвому. Ходили по магазинах, бібліотеках, школах, клубах. Задум був – зібрати зворотній зв'язок: куди б люди витратили гроші громади? І виявилося, що це у першу чергу дороги, вуличне освітлення, школи і дитсадки.

2

Але головне, як виявилося – це емоції. Спілкування з людьми, простими і добрими принаймні мене розчулило сильно. Виявляється, що вислухати людей, їх проблеми – це хвилює. Але оптимізм – надихає. Кожна друга бабуся каже щось типу: «Дякую (це за газету). І дай вам, боже, здоров’я.

4

Галицинівська громада для мене вже стала близькою. І все із за людей – з природним оптимізмом і відчуттям гумору.

Буває так, що і у погану погоду буває гарний настрій. Бо світяться люди. Миру вам, друзі. І щастя.