Три роки Лисенка

Автор 

Три роки при владі у місті Суми Олександра Лисенка у різних людей викликають різні асоціації. У чому криється успіх нинішнього міського голови? І де розставлені на нього капкани?

1.      Лисенко прийшов на хвилі Революції Гідності. Ейфорія розпирала груди. Усі нинішні опоненти (або й вороги) були ще друзями. Медуниця по місту агітував за Лисенка. Клочко і Шульга публічно підтримували. Я хитрий і знаю історію. Тому вже тоді казав, що усі тріумвірати розпадаються. Класика.

2.      Лисенку з неба впало велике щастя під назвою бюджетна децентралізація. Розуміємо, що його заслуги в цьому нема. «Батьківщина» у ВР голосувала проти. Проте, гроші пішли в Суми у небаченій кількості. У 2013 році у Мінаєва в бюджеті розвитку було 37 мільйонів і платежі стояли в казначействі. Зараз у Лисенка – 800 мільйонів. Він здатен кожній бабусі під під’їздом поставити лавку.

3.      На повторних виборах Лисенко активно використовував риторику «Батьківщини»: усі козли і піднімають тарифи, а ми дартаньяни і тарифів піднімати не будемо. І пофіг, що тарифи на газ – не компетенція міської ради. А якраз усі місцеві тарифи по тихому підняли. Чекаємо на маршрутки.

4.      Команда мера сильна єдністю. Вони ставлять на посади лише своїх (або сателітів із Самопомічі). Соціальні ліфти працюють для молодих людей лише з правильною партійністю, або лише з правильного району. Штаб не розпускається і проводить потужні інформаційні кампанії, використовуючи у тому числі і бюджетні кошти.

5.      При цьому, команда мера грається у так звану фасадну демократію. Вони готові скільки завгодно проводити круглих столів і слухань по «Романтиці» чи тарифах на проїзд. Але «договорнячок» зроблять по-своєму. Бюджет участі? Нате 5 мільйонів. А на програму «Євродвір» - сорок.

6.      Команда мера сильна, як ніколи. Я проводжу соцдослідження і (повірте без цифр), якби завтра були вибори - він би переміг, а «Батьківщина» була б найбільшою фракцією.

Проте. Ті ж соцдослідження показують, що антирейтинг Юлії Володимирівни в Україні зашкалює. Є найбільшим серед політиків – 42%. 2019 рік – це її останній шанс стати Президентом. Якщо ні – далі пенсія. І рейтинги усіх місцевих політиків посипляться тут же. І тому хочу попередити молодих «батьківщинців» і спитати їх: «А де молоді регіонали?». Ще так хочеться бути в політиці – а зашквар вічний. Тому, бережіть свою репутацію. Не робіть помилок.

Проблема нинішньої команди мера, що її не люблять у Фейсбуці, де сидить більшість людей з мізками вище середнього. 9-ть із 10-ти розумних ненавидять популізм. 1 із 10-ти – сам популіст. Однак, хочеться ж, щоб вас поважали розумні люди, правда? Але для цього потрібно не сюсюкання, а непроста, зате відверта розмова.

І ще. Регіонали 4 роки тому думали, що вони непохитні. Але проти них об’єдналися усі. Так може трапитися і в Сумах, коли усі об’єднаються не з любові, а з неможливості реалізуватися. Врешті, на кожного Цезаря є свої Брут, Касій Лонгін і ще півсотні сенаторів. А історію треба не лише знати. А і вчитися на ній.

Джерело: rama.org.ua

Віктор Бобиренко

експерт з гуманітарної та молодіжної політики, тренер, публіцист, екс-начальник управління у справах молоді та спорту Сумської ОДА

Події

ЗМІ про нас

Документи

Веб-дизайн