Соціальний лобізм і NGOшне шифрування

Віктор Бобиренко

Керівник експертної групи Бюро аналізу політики. Навчався в Національній академії державного управління. Магістр державного управління, політолог, політтехнолог. Вивчає ментальні риси та динамічний стан основних етносів сучасності. Спеціаліст з виборчих технологій.…

PLG_K2_UEF_SOCIAL_PROFILES

Сторінка у Фейсбук
13 травня 2011

Ось зараз в Україні закінчилося складання пасьянсів з громадських рад при органах виконавчої влади. Вийшло по-різному. Від повної профанації до нормальних стосунків. Зараз починається друга серія. Створення регіональних програм з підтримки громадянського суспільства. Десь – по-людськи. А десь – у кращих традиціях фільмів «Свинарка і пастух», або «Вєсьолиє рєбята». Але це тема окремої розмови. Далі буде. А зараз хотілося б поговорити про наболіле. Про можливості представників громадянського суспільства, які беруться вчити інших.

Я сподіваюся, що всі експерти ( ті що експерти), розуміють суть проблеми. Значна (я би сказав дуже значна) частина ІГС не знають і не розуміють, навіщо вони потрапили в громадські ради. В кращому випадку для них це соціальний ліфт: зненацька опинитися біля людей, які приймають рішення.

Проте, є експертне середовище, яке давно в темі, і давно знає, по чому в Одесі рубероїд.

Немає нічого кращого, як творити добру справу. А якщо за це ще й платять гроші…

Правильно, треба навчати громадські організації тому, як треба впливати на владу. Донори розуміють, і для цього оголошують конкурси. Гонорари «мудрим» не те що дозволяються, а й заохочуються.

На старті – конкуренція. Я розумію донорів. Треба розподілити ресурси за географічним принципом (ну не можуть же всі гранти лягти в один регіон).

Я розумію колег. Усі ми – найкращі. Ми знаємо – як. Всі намагаються конкурувати. Це – нормально, по-європейськи. Тільки ми забуваємо, що Європа – це традиція і стандарт.

Я впевнений, що чим більше цікавих і різних тренерів, різних методів і варіантів, тим краще. Але, як колишній чиновник, впевнений, що має бути базовий стандарт, від якого всі танцюють. Якщо хочете, в Бразилії є 123 школи Самби. Але ж Самби, а не вальсу.

Я за те, щоб кожен мав свою ШКОЛУ. Але щоб усі танцювали саме Самбу.

Для цього слід заявити, що ми танцювати вміємо. І вміємо танцювати інших.

Колегам, які хочуть чогось добитися від влади я говорю: вони суб’єкт місцевої політики. І Ви – перетворіться із об’єкта на суб’єкт. «А как ето?». «А щоб не ви їм в рот дивилися, а разом з ними - у дзеркало. І разом - почистили зуби».

Коротше, я – за стандарти. Щоб як у нормальної мафії: «Когда разговор идет о чести семьи, разговор о деньгах неуместен».

Я - за створення спільного бачення. І середовища тих, хто навчає. І тих, хто фінансує. Навіть не так. Тих, хто приймає рішення про фінансування. Бо в Україні – це одні із нас.

Навіщо і чому потрібно вчити громадські організації? Хоч потрапили вони в якусь громадську раду, чи просто хочуть впливати на владу.

Виходимо із наступних функцій громадських рад (чи організацій, які беруться впливати на місцеву політику):

Формулювати проблеми, формувати громадську думку та давати чіткі посили від експертних середовищ, як в бік громади (усвідомлення громадою проблеми) так і в бік влади (усвідомлення владою того, що громада переймається цією проблемою, а значить, зміни потребуються суспільством);

Для цього громадським активістам необхідно мати необхідні знання/вміння/навички з теми комунікацій;

Громадська рада (ГР) мусить впливати на процес підготовки, прийняття управлінських рішень;

Для цього необхідні знання процедури, механізмів, рівнів прийняття рішень; треба вміти правильно аналізувати якість змін, що готуються, правильно використовувати можливий інструментарій;

ГР мусить впливати на процес реалізації управлінських рішень – вміти «читати» бюджет, «бачити» процедури тендерів тощо; особливо важливо це для застосування останніх законодавчих норм, які дозволяють отримувати інформацію для аналізу;

ГР мусять в своїй роботі використовувати сучасні інструменти мережевих комунікацій, особливо якщо їм закривають трибуну для висловлювань та не надають доступу до місцевих ЗМІ.

Такими, власне і мають бути теми тренінгів для навчальних проектів, що зараз активно фінансуються донорами.

Проте, якщо для проведення тренінгів з комунікацій та Web 2.0. спеціалістів достатньо, то окремого тренінгу з аналізу політики не існує.

Існують варіації тренінгу «Основи адвокасі», що розроблений проектом UCAN 2003 року. Та він морально застарів.

Успіх у адвокасі, я впевнений, базується га трьох китах:

знання процедури;

вміння сформувати вмотивовану команду (коаліцію), готову йти до перемоги;

знання інструментів з комунікації, у тому числі й новітніх комунікативних технологій.

У відповідності до цього й мають бути сформовані теми тренінгів для якісного навчання, приблизно такі:

Тренінг №1. «Аналіз політики. Механізми, рівні, принципи прийняття рішень». Слухачі мають зрозуміти на яких рівнях і які рішення приймаються, чому важливе знання процедури. Що таке принцип погодження. Хто і як готує документи «на підпис».

Тренінг №2. «Комунікації з владою». Звичний тренінг в громадському середовищі. Проте йому необхідно зробити «абрейт», додавши «родзинки» спілкування представників ІГС саме з владою. Додати сюди (в тренінг) маркетингову складову в комунікаціях, що зробить тренінг не схожим на інші, вже зашорені.

Тренінг №3. «Доступ до публічної інформації та інші законодавчі акти в протидії корупції». Допоможе слухачам зрозуміти, як контролювати рішення, що впроваджуються, а саме, користуватися знаннями про закон «Про доступ до інформації», тендерним законодавством, вміти «читати і бачити» бюджет та користуватись іншими інструментами викриття корупції тощо.

Тренінг №4 - класичний тренінг Web 2.0 дозволить слухачам навчитись використовувати сучасні комунікативні технології.

А тепер – увага. Я би дуже хотів, щоб ми спільно (реципієнти і донори) визначились у темах. І особливо – якось разом розробили стандартні модулі, на рівні матриць.

Щоб нарешті ми всі говорили про Самбу, а не про танці варварів біля костра.

Я розумію, що дуже важко достукатись із провінції в Київ. Особливо, якщо кияни на старті думають, що вони розумніші, бо із столиці.

Я закликаю небайдужих: давайте доведемо, що ми соціальні лобісти. І захистимо право наших клієнтів на якісні знання.

Я попереджаю, що Web 2.0 я знаю на рівні «чайника».

Знаю дуже багатьох, хто дасть тренінг з комунікацій краще за мене.

Але про рівні і, головне, принципи прийняття рішень, як колишній чиновник і депутат, - заряжу так, що заплачете. У мене чорний пояс, бо навіть знаю, як обламати «красиво» будь-яку красиву громадську ініціативу. А вас можу навчити як цьому протидіяти (як поставити блок).

А ще: дайте мені почитати технічні (спеціальні) умови тендеру в гуманітарній сфері, і я скажу який «відкат». Можу й вас навчити.

Друзі! Давайте спільно шукати донора на ТОТ по кількох темах для провідних тренерів. Донори – відгукніться!!!

Разом розробимо матриці модулів, а на них потім кожен надіне свої «родзинки».

Тоді не будемо плакати в мережах: «Ви бачили результати конкурсу? Мандєц! Шо попало».

Шо попало і буде, доки не буде стандартів.

Врешті решт: я (Я) – великий тренер. Але хай мене ще підучать. А я підучу інших.
Дайош проект із навчання для тих, хто вчить інших! Наш стандарт: якісні знання. Хтось сумнівається?


P.S. Маю ідею створення навчального фільму по процедурам адвокасі (з рольвими іграми). Прикольним і легким бачиться фільм, хвилин на сорок, з КВНщиками. Бо хто ж нині читає нудні методички? Один колега сказав: ти що, Вітьок, хочеш хліб у тренерів забрать?

А я хіба-що? Я так, погулять вийшов. Стандартний відмаз.
Тільки за стандарти жаль. І за людей.

Віктор Бобиренко для ГУРТа