Смотрящій від Кремля. Пальчевський як новий проект Москви (відеоблог)

Віктор Бобиренко

Керівник експертної групи Бюро аналізу політики. Навчався в Національній академії державного управління. Магістр державного управління, політолог, політтехнолог. Вивчає ментальні риси та динамічний стан основних етносів сучасності. Спеціаліст з виборчих технологій.…

PLG_K2_UEF_SOCIAL_PROFILES

Сторінка у Фейсбук
25 серпня 2020

Викристалізувалася нова електоральна група. І за нею від Кремля уже поставлений смотрящій.

Репости вітаються. Люди мають розводити кроликів, а не інших людей

Ви не повірите, але в нульових найпопулярнішими політиками в Україні були не Ющенко чи Януковч, а Путін і Лукашенко. Звідусіль можна було почути: "От нам би такого президента".

З кінця 1990-х, з приходом до влади Путіна нам нав’зуювалася ідея «рускава міра». Нам вбивали в голову, що ми братні, найближчі генетично народи. Що нас об'єднує спільна історія і православ’я.

І забували розказати про нищення Запорізької січі, заборону мови, русифікацію, розгром Української революції 20-х, Голодомор і репресії. Нас і зараз Путін не визнає окремим народом, а вважає ополяченими великоросами

Але після помаранчевого майдану проект "рускава міра" дав тріщину. Ми переглянули свою історію з українського боку. А після Революції гідності та загибелі Небесної сотні Путінська Росія стала ворогом для більшості українців.

Ворог зрозумів, що пєчєньку "рускава міра" нам вже не продаси. Ну, ще є навіжені, які по кухнях шепчуть: "путінпрійді", але у більшості вони старенькі і можуть лише голосувати. А Путіну потрібен не Донбас – а уся Україна. Тому вони найближчим часом битимуть у кілька точок.

Ворог виходить з того, що є три основні електоральні групи. Відсотків 30-ть на вибори не ходять принципово або працюють по закордонам. З тих, хто активно голосує, відсотків 20-ть - прихильники "рускава міра".

Цього достатньо для парламентської фракції, але недостатньо для повернення України в імперію.

Так само відсотків 20-ть - це свідомі українці, які готові боротися за Україну. І решта українців, які наче і за незалежність, але на першому місці у них холодильник. Особистий успіх чи не успіх. Звичайні проблеми простих людей.

Ось за цих українців і буде боротися Кремль.

Вплив буде відбуватися на вірних через Православну церкву МП.

Цей вплив малопомітний, але повсякчасний. Наступний вплив – через нав’язування.

Що Україна корумпована і неуспішна і не може управлятися сама. Це – прокремлівський проект Шарія, який буквально знущається над усім українським. І має вплив на люмпенізовану і зросійщену частину українців.

Наступне – це заманювання старшого покоління, але і значним чином молодих до ностальгії за СССР.

Міф про СССР заманює нас до дружби з Росією. Адже, за їх версією,  в Савєцкам саюзє продукти були дешевими і якісними. Люди привітними. Була впевненість у майбутньому і торжествувала справедливість.

І нарешті новий проект. Буквально протягом останніх місяців кристалізувалася нова електоральна група. Після того, як електорат почавив розвертатися від Зеленського, почалися проби політтехнологів побачити, куди він може перейти. І його почали не шукати, а формувати через телевізор.

Пропутінські тедлеканали почали розкручувати міф: Україна знаходиться під зовнішнім управлінням. Коли нами правила Росія – це було погано. Коли зараз нами править Госдеп, європейські бюрократи і Сорос – це ще гірше.

Малоосвічених людей легко ввести в ступор від безвиході. І коли вже сформовано в головах людей, що поганий будь-який вибір – хоч Росія, хоч Захід - треба лише кинути в маси «лідера», який запропонує третій варіант.

І ось на усіх телеканалах просто рябить в очах від Андрія Пальчевського. Це іменний проект. І він, про що б не починалася розмова, завжди говорить: «А давайте ми не будемо ні з Москвою, ні з Європою» Ми, типу, самодостатні і справимося самі.

Ви помітили, Пальчевський іде наче б то у мери Києва. Але борди з цим «красавчиком» ми можемо побачити по всій Україні. Тобто явний приціл не на мерство. Це приціл на майбутні парламентські вибори. Ясно, що на таку рекламу у нього і поруч таких грошей немає

Кожен борд, в залежності від місця в Україні коштує від 3-х до 20-ти тисяч гривень. Середня вартість близько 10 тисяч/на місяць. Ви уявляєте ціну за 1000 бордів? А за 10000 по усій Україні?

Москва, яка обпеклася на "рускам мірє", готує нам нові проекти. Щоб легковірні повелися на «нову силу». І пішли і проголосували за «новий проект». І завели під брендом Пальчевського кілька десятків проросійських депутатів.

Але – поінформований – озброєний. Не дай себе розвести.