Такі висновки базуються на порівнянні то з легендарними 73% підтримки Найвеличнішого Лідера Сучасності, то з результатами виборів Слуг Зеленського до Верховної Ради.
Обидва цих порівняння насправді є некоректними. А перше так взагалі абсурдним - якщо й говорити про динаміку особистого рейтингу вельмишановного Володимира Олександровича, то порівнювати треба результати першого туру, а не другого (нагадаю - 30,2%).
Та місцеві вибори на те й місцеві, що тут працює специфіка конкретної місцевості. І якщо хочеться щось з чимось порівняти - то порівнювати варто "сьогодні" із "учора".
От я це й зробив на прикладі Сумської міської ради.
В першу чергу на місцях обирають конкретних людей, а коли мова йде про партії - то орієнтуються більше на перевірених "господарників". Ну так вже склалося, що усі невдачі ми звикли перекладати на тих, хто десь далеко (парламент, уряд, президент), а всі успіхи приписувати тим, хто поруч (міський голова, міські депутати). А після того, як "вистрілила" фінансова децентралізація "уряду камікадзе" - місцеві еліти себе взагалі зацементували у міських владних кріслах.
Як відомо, вже не одну каденцію в Сумах містяни надають перевагу ВО "Батьківщина", навколо якої формувалася коаліція ще за попереднього мера.
І якщо вам здається, що особистий рейтинг діючого міського голови Лисенка за 5 років виріс, а рейтинг партії Батьківщина впав - то вам це здається. Погляньте на графік - результати 2015 та 2020 років практично ідентичні.
Та повернемося до президентської партії.
"Слуга Народу" отримує майже 16% для депутатів та до 12% для кандидата в мери. Мало?
А давайте порівняємо з результатами президентської партії зразка 2015 року - БПП "Солідарність".
Тоді президентська партія мала навіть дещо меншу підтримку (при тому, що особистий результат президента був вищим).
Кандидат від президентської партії цьогоріч провалив вибори, кажете?
А порівняйте результати партії й кандидата - вони більш-менш близькі.
На відміну від аналогічного порівняння на минулих виборах (13,4% - депутати та 7,5% - мер). Об'єктивно провал з кандидатом від президентської партії був саме у 2015-му.
Тобто, безумовно, розчарування населення у національній політиці присутнє і на місцевих виборах воно має певний відбиток, але наразі цей вплив не є сильнішим, ніж 5 років тому.
А от що дійсно помітно - так це зростання прагнення людей знайти третю силу та збільшення орієнтації на партії, що належать до національної опозиції.
І це при тому, що для даного аналізу головною опозиційною партією я визначаю тільки Європейську Солідарність (результат якої у відсотковому відношенні наразі навіть вищий за вибори-2015).
А ще ж є і ОПЗЖ, що отримує аналогічну підтримку...
До чого я?
Не переймайтеся сильно за Зе!рейтинг.
Ну або не радійте.