Недержавна ментальність

Автор 

Український менталітет дуже дивний. Українці люблять свою землю, країну, народ (себе самих). Але терпіти не можуть державу. Державу як систему примусу. Яка збирає податки, мусить оберігати і наказувати. Держава, яка має сакральне право на насильство.

Українці, які більшу частину свого існування не мали власної держави, відносилися до чужих держав з дулею в кишені. Лояльність була неправдивою. Для кар’єри в інших державах українці просто підлаштовувалися. Ви чули про мімікрію? Це щось схоже. І ось, на 28-му році незалежності українці звично не довіряють власній державі. Недоплачують податки. Ждуть кидка від держави. Або підняття пенсійного віку, цін, іще чогось. Правило нашої ментальності: «Закон як дишло – як повернеш, так вийшло». Натомість, наприклад, європейська ментальність формувалася на твердженні ще римського права, сформульованого Марком Аврелієм: «Хай зникне світ, але торжествує закон».

Хтось заперечить: «А як же Майдан, війна, герої»? Правильно. Герої ідуть воювати за народ, країну, територію. Але не плутаємо поняття країна і держава. Україну усі люблять. Президенти і прем’єри завжди погані. Нардепів взагалі вішати треба. І ходимо голосувати – вибирати нові мішені для ненависті. Мазохізм якийсь.

Хоча і для сусідів за поребриком ще Герцен говорив: «Не можна любов до Вітчизни переносити на її уряд». Тому Герцена в Росії не люблять. А державу люблять. Тому що імперія і усім може накостиляти. Дєди ваєвалі, єслі нада павтарім.

Звичайно, що це узагальнення. Є люди в Україні, які хочуть побудувати державу і служать саме їй. І у Росії не усі вата. Але ж ми про більшість і тенденції.

Слідуючи в Європу, ми розпочали реформу децентралізації. Суть її – збільшення повноважень на місцях. Держава делегує більшість повноважень органам місцевого самоврядування. Але з повноваженнями делегується і відповідальність місцевій владі. А значить і виборцям, які обрали місцевих депутатів та мера. Щось не так – не треба на уряд жалітися – гляньте у дзеркало.

І якщо у нас згнила судова система, то моя пред’ява – центральній владі. Якщо «таможня дайот дабро» контрабандистам – спитати з уряду.

Але якщо підвищують ціну на проїзд у маршрутках – питати треба з мера. Але у нас клянуть Гройсмана чи Порошенка. Нещодавно був у ЦНАПі в Сумах. Надзвичайно порадували працівники ввічливі і притомні. Але це результат державної реформи. Тобто треба хвалити уряд. Те саме за армію. Хвалимо президента.

Був у Смілі. Не включили тепло. Люди мерзнуть. Але усі лають не мера, а президента. Те саме було і у Сумах. Все добре зробив працьовитий мер. Усе погане – від президента і уряду. У місті Суми – найдорожчий тариф на тепло. Більший, ніж у Києві чи Харкові. Але ж при чому тут місцева влада, правда? Уряд винен.

Віктор Бобиренко

експерт з гуманітарної та молодіжної політики, тренер, публіцист, екс-начальник управління у справах молоді та спорту Сумської ОДА

Події

ЗМІ про нас

Документи

Веб-дизайн