Нижче навожу поетапну методику дослідження.
Крок перший:
На офіційному веб-сайті органу виконавчої влади знаходимо рубрику «Публічна інформація» (назва рубрики може бути іншою для сайтів інших установ, але контактна інформація відповідно до вимог закону обов’язково має розміщуватися на веб-сторінці).
Крок другий:
Знаходимо в рубриці «Публічна інформація» офіційну електронну пошту, куди й відправимо запит на інформацію, та зразки бланків для запиту. Тим не менш, маємо розуміти, що офіційна поштова скринька держустанови в «контактах» або шапці офіційного бланку не завжди є дійсною.
Крок третій:
Заповнюємо форму для запиту, яку розробила РДА (форми різних установ можуть бути відмінними). Якщо ви надішлете запит у довільній формі, установа все одно повинна вам відповісти. У запиті треба обов’язково вказати, як ви хочете отримати відповідь. Оскільки я не поспішав і готувався до публікацій у ЗМІ, то вирішив отримати друковані відповіді з оригінальним підписом голови - щоб хоч до суду. Тим не менш, тут є низка недоліків: відповідь звичайною поштою надходить на 3-4 дні пізніше, об’єм відповіді на паперових носіях є обмеженим (не більше 10 сторінок безкоштовно; за кожну наступну сторінку доводиться платити, причому ціну встановлює РДА). Відповіді електронною поштою набагато зручніші.
Крок четвертий:
Відправляємо зі своєї поштової скриньки на пошту РДА запит і чекаємо відповідь.
І от маємо відповідь, яка має виглядати приблизно так:
Крок п’ятий:
Аналізуємо цифри, цікавимося у знайомих про те, які ціни були в магазинах та на базарі в той період. Потім треба розширити аудиторію, яка б могла допомогти проаналізувати отримані дані. Я опублікував на своїй сторінці у Фейсбуці короткий аналіз і отримав багато додаткової інформації, в тому числі в «лічку».
Крок шостий:
Збираємо додаткову інформацію, яка могла б дати уявлення про масштаби держзакупівель. Якщо у попередньому запиті я дізнався закупівельні ціни на продукти харчування для шкіл та назви суб’єктів господарювання, які забезпечували школи харчами, то тепер настала черга подивитися, а які ж кошти тут задіяні протягом року. Відповідь отримав таку:
Крок восьмий:
Доки йшли дискусії у Фейсбуці та поки люди в Тростянці обговорювали статтю про те, як на дітях наживаються чиновники, я дізнався закупівельні ціни в дитячих садочках міста й порівняв їх з цінами в школах. Результат моніторингу був настільки цікавим, що журналісти випустили на своїх шпальтах черговий матеріал, згадавши про пікантну пропозицію зама голови РДА, який намагався зацікавити мене посадою у відділі освіти.
Крок сьомий:
Зібравши інформацію, завітав до редакції. Журналісти використали мою інформацію так, як вважали за потрібне. Проте моє головне завдання - надати проблемі розголосу – було виконано. Ну й, звісно, журналісти неодноразово акцентували увагу на тому, хто ж провів аналіз держзакупівель та побачив корупційні схеми державної установи.
Крок дев’ятий:
Фінальна стаття в газеті має акцентувати увагу на сумі збитків, яких громаді завдали дії певних посадовців.
Ну, й на останок. Варто чітко розуміти: чим якісніший і повніший аналіз, тим більше шансів помітити зловживання. Я, наприклад, використовував Excel, куди вводив усі цифри від різних установ, а потім, прописуючи формули, чітко бачив в окремому стовбці всі завищенні ціни. Так само я робив, підраховуючи видатки з бюджету на продукти харчування за рік. Надзвичайно важливою є комунікація з різними верствами населення, бо без неї не буде інформації. Аби дослідженням зацікавилися журналісти й почули люди, треба налагодити канали розповсюдження інформації.