Контури політики: західні союзники/Україна (відеоблог)

Віктор Бобиренко

Керівник експертної групи Бюро аналізу політики. Навчався в Національній академії державного управління. Магістр державного управління, політолог, політтехнолог. Вивчає ментальні риси та динамічний стан основних етносів сучасності. Спеціаліст з виборчих технологій.…

PLG_K2_UEF_SOCIAL_PROFILES

Сторінка у Фейсбук
11 грудня 2020

Західні союзники України кажуть, що головна проблема України - це корупція. Влада говорить те саме. Але недовіра до антикорупційних органів на рівні 70%.

А з телеканалів вкидається фейковий образ соросят і зовнішнього управління. І що ж не так?

Не дай себе розвести.

Скоро у Вашингтоні буде нова адміністрація. Вона переглядатиме свої відносини з Україною. Так само свою політику з нами будуть оновлювати й інші наші союзники. Про це і поговоримо.

Ідеал для нашої влади у політиці із Заходом: легкі і дешеві кредити і невтручання у внутрішню політику . Дайте гроші і не питайте про те – куди вони ділися. Саме тому у Штати хочуть призначити Оксану Маркарову.

Просто у Зе!команді не розуміють – що посол – це не тільки про гроші. Краще б уже сказали – нам потрібен посол в Міжнародний валютний фонд.

Захід же ж проводить політику – гроші в обмін на реформи. І тут комунікації не зростаються. Нашим із Зе!команди просто потрібна халява

Наша влада веде себе як підліток, якого питають батьки опівночі – де ти був? Ну, всі дорослі знають про такі відмазки. І наступає час, коли ви не вірите, але робите вигляд, що вірите. Бо це ж ваша дитина. На це і розрахунок Зе!команди у стосунках із Зпходом: вас все одно пробачать.

Тому нагальне завдання для наших міжнародних друзів – це привести в адекватний стан наш уряд. Метод простий – гроші в обмін на правду і конкретні дії, а не обіцянки.

І тут важливо: бездіяльність – це теж дія. Як так виходить. На Коломойського у Штатах відкрито безліч справ.а в Україні він їздить на зустрічі з міністром внутрішніх справ. І без наручників. Кави попити.  Андрій Деркач для союзників – російський агент. А у нас він з таким щастям і на свободі.

Віктор: ось маркер до Зеленої влади від союзників: якщо ви не можете доганяти своїх ворогів, чому це маємо робити ми?

Ми питаємо союзників: крім Деркача і Коломойського є їх посіпаки – Костя Кулик, Сашко Дубінський, Максим Бужанський. Які грають явно на боці ворога. Ловіть їх. Віктор: А союзники нам в докір мусять сказати: А ви? Ви ловите? Що тут скажеш? Лише одне. Не треба асоціювати український народ з його президентом і урядом.

Зеленський хоче нав’язати заходу пісню: «поплачь о ньом пока он живой, люби ево таким какой он есть».

А ми, тут, знаємо, що Росія – через ОПЗЖ, депутатів Коломойського вестиме Зеленського до парламентської кризи, перевиборів і створення у парламенті коаліції Слуг, ОПЗЖ і За майбутнє.

зараз ця стратегія відпрацьовується у кількох областях Сходу і Півдня України.

І це перспектива у той час, коли громадянське суспільство в Україні – дуже ослаблене. В державі через проросійські і олігархічні канали прокачується міф про соросят. Типу ось вони - агенти зовнішнього впливу Заходу, через яких управляють Україною. Розкрию таємницю.

Насправді і псевдогромадська організація Медведчука Український вибір мала колись грант від фонду Сороса  А Сашко Дубінський, артемон Коломойського, свого часу сидів теж на гранті. Колишні так звані «грантоїди» і фаворити посольств зараз перевзулися і прислуговують владі.

Ну, мені дорікнуть: Віктор, ти ж і сам соросьонок, на грантах сидиш. Ну, І так, і ні.

Усім відповідаю, я працюю на контори, які сидять на грантах. Ось я – 8й справа у 15 ряду.

Розкажу як анекдот, хоча не анекдот. Приїзджаю в громаду, писали якусь стратегію громади з гуманітарного, спортивного і молодіжного виміру. Заходжу в приймальню. Докладую: можна з головою зустрітись? Секретарка не щільно зачинила двері і я чую, як вона докладує: там знову київський експерт приїхав. А голова такий – цитатою з фільму Гусарська балада: 31:28 . а секретарка – ні, це той, що виказали хароший.

Правда у тому, що 15-20 київських організацій - сіли на гранти. І в кращому випадку просто вибудували свою мережу в областях. Або проводять дослідження он-лайн. І тоді бувають дослідження заради досліджень.

Як у Подерев’янського – дослідник калу. Бо коли прозорість видатків на водоканалі у Луцьку, Дніпрі чи Бердичеві проводить київський експерт – а не місцеві – толку буде мало. Бо гонорар відпрацювати – це одне, а жити у місті і робити зміни тут і зараз – це інше.

У нас з’явився своєрідний клуб із організацій, які вже стали частиною політики. І антикорупційні організації б’ють одних олігархів, а мовчать про інших.

Я категорично за те, щоб наші західні союзники давали гранти. Але щоб не тільки у Київ.

Громадянське суспільство, яке так хочуть оббрехати олігархічні і проросійські канали має бути підтримано. Але в Херсоні чи Черкасах, Конотопі чи Ізмаїлі

І Україна стане іншою.