Громадський контроль врятує наші гроші

Іван Бортнік

Експерт з питань житлово-комунального господарства та питань енергозбереження, експерт Сумської обласної громадської організації «Бюро аналізу політики», екс-заступник начальника управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради

15 листопада 2011

Корупція в системі державних закупівель приводить до колосальних втрат і збитків у будь-якій країні. А для України ця тема сьогодні є вкрай актуальною. Спробуємо розібратися у причинах та наслідках виникнення цього «замкненого кола» у системі державних закупівель.

По-перше, до збитків призводять фінансові втрати внаслідок укладання угод на невигідних для держави та суспільства умовах. В основі таких угод лежить штучне завищення закупівельних цін на товари, роботи і послуги, у порівнянні з їх ринковим рівнем. Причин завищення постачальником ціни при укладанні таких угод може бути кілька. Часто постачальник несе додаткові витрати, пов’язані з участю у тендері, тобто система так званих «відкатів» Як правило, розмір «відкату» вимірюється у відсотках до очікуваної вартості тендерної закупівлі. «Відкат» отримує чиновник, наділений певним колом владних повноважень, які дозволяють йому впливати на результати тендеру та визначення переможця.

По-друге, це якісні втрати при укладанні та виконанні договорів на закупівлю товарів/робіт/послуг. Такі втрати виникають внаслідок порушення діючих норм та стандартів, невиконання технічних умов, низької якості товарів/послуг, гірших умов гарантійного та післягарантійного обслуговування, недостатніх вимог до контролю за якістю виконання робіт тощо.

По-третє, це політичні втрати – втрата довіри з боку громадян та суб’єктів підприємницької діяльності до органів державної влади, посадових осіб та втрата довіри до держави в цілому. До політичних втрат також можна віднести й порушення принципу вільної конкуренції, як внаслідок – гальмування соціально-економічного розвитку.

На початку липня поточного року Верховна Рада ухвалила законопроект № 7532, яким вносяться зміни до Закону «Про здійснення державних закупівель». На жаль, експерти констатують, що Закон №7532 увімкнув «зелене світло» для корупції у згаданій сфері. І нині, як ніколи, важливу роль відіграватиме громадський контроль за здійсненням державних закупівель в Україні.

У рейтингу за 2010 рік, який підготувала антикорупційна неурядова організація Transparency International, за рівнем корупції Україна посіла 134 місце зі 178 країн світу. За неофіційними джерелами, експерти порахували – щорічна сума хабарів досягає розміру державного бюджету України, тобто понад 280 млрд. грн.

Більшість фахівців сходяться на тому, що основними причинами високої корупції є недосконалість політичних інститутів, які забезпечують внутрішні і зовнішні механізми заборони. Крім цього, є підстави вважати, що деякі об’єктивні обставини також суттєво сприяють розвитку корупції у сфері державних закупівель:

«Двозначні закони». Адже, просте, недвозначне, лаконічне і зрозуміле законодавство скорочує потреби у великому апараті чиновників і полегшує розуміння законів громадянами.

Незнання або нерозуміння законів населенням, що дозволяє посадовим особам перешкоджати здійсненню бюрократичних процедур або завищувати належні виплати.

Залежність стандартів і принципів, що лежать в основі роботи бюрократичного апарату, від політики правлячої еліти.

Професійна некомпетентність бюрократії.

Кумівство та політичне заступництво, внаслідок чого формуються особисті стосунки (таємні домовленості), що ослабляють механізми контролю та запобігання корупції.

Відсутність єдності в системі виконавчої влади, тобто, регулювання однієї і тієї ж діяльності кількома різними інстанціями.

Нерозвинене (слабке) громадянське суспільство, в наслідок чого громадяни не мають достатнього впливу та ефективного контролю за діями законодавчої, виконавчої та судової гілок державної влади.

Відсутність контролю за процесом державних закупівель з боку громадянського суспільства, особливо у невеликих громадах.

На моє переконання, лише використавши кращі практики громадського контролю і поширивши їх у якомога більшій кількості громад, ми зможемо врятувати наші гроші. Принаймні, частину з них напевно.