Фашизм і «Слава Україні!»

Автор 

Фашистом я став давно. Спочатку я був антифашистом. Виховувався у радянській школі. У мене мама 1936 року народження була наймолодшою у сім’ї. П’ятеро моїх рідних дядьків пішли на війну. І четверо лягли на фронті: двоє у 42-му під Осколом, один у 43-му на Міус фронті, один на Сандомирському плацдармі у 44-му. І тільки один з п’яти – старшина роти розвідки (з двома орденами Слави та купою медалей) дядько Стах (Станіслав), повернувся  додому і завів сімю.

Ви пам’ятаєте, путін сказав, що Росія змогла б виграти війну без України. І без моїх п’яти дядьків?

Дядько Стах люто ненавидів радянську владу, а особливо Сталіна і Жукова. Він був розумним і у нього не було ілюзій щодо того, як вигравалася ця війна. І розказував допитливому мені правду. Він з мене піонера зробив послідовного антикомуніста.

З антикомуніста десь до 20-ти років я став українцем. Я міг говорити на флоті на «вєлікам і магучєм», але скрізь підкреслював, що я українець. І цим пишався. Я козацького роду з реєстру Штефана Баторія. Кілька десятків поколінь моїх предків воювали під Псковом і Москвою, Цецорою і Хотином, Пилявцями і Берестечком, Батогом і Конотопом, Азовом і Ізмаїлом, Севастополем і Шипкою, Мукденом і Перемишлем, Воронежем і Будапештом.

Антикомуніст українець немає шансу не стати фашистом. Тому і я одного разу вперше сказав «Слава Україні – Героям слава». Потім «Свобода ціни немає» і «Україна понад усе». Потім «Україна це Європа» і «Путін пуйло». Усі ми розуміємо, що це фашистські гасла.

За «Слава Україні» двох хорватів, які показали русскаму міру його місце на футбольній карті, ФІФА репресувала, як могла. Присудивши штраф і відсторонивши від улюбленої роботи. Бо це чистий фашизм, говорити Слава Україні!

Ну це приблизно, якби у фашизмі звинуватили Жанну д’Арк, за «la belle France», чи Кіплінга за його вислови стосовно Британії.

А фрази «Рассія впєрьод», «Дєди ваєвалі і ми павтарім», «Кримнаш, Абхазіяосєтіянаш», «Новоросія часть расії», «Скора амєрікє кєрдик» - це антифашистські гасла. ФІФА на стрьомє.

Це я до чого. Розумні розуміють, що російська пропаганда стоїть на принципі воровського кіпешу: коли атас, треба голосно кричати: «дєржи вора» . І робити ноги.

Не вірю в теорію змов. Але іноді здається, що праві ті, хто вважає, що Іспанію (чи принаймні кількох її гравців) купили для перемоги Росії.

Ну ФІФА точно виглядає як «дочка» Газпрому. Але то таке. Ми собі знаємо, хто насправді фашисти.

А тепер, сумчани, найстрашніше. Знаю людей, які виправдовують «пісяючих хлопчиків», які осквернили пям’ятний знак АТОвців.

А ще, коли хорвати добивали расію, багато сумчан вболівали за супостатів.

Скільки ще жертв потрібно, щоб зрозуміти?

Слава Хорватії! Слава Україні! 

Віктор Бобиренко

експерт з гуманітарної та молодіжної політики, тренер, публіцист, екс-начальник управління у справах молоді та спорту Сумської ОДА

Події

ЗМІ про нас

Документи

Веб-дизайн